Історичне походження фіранок
Штори були відомі ще у Стародавньому світі. У Стародавній Месопотамії тканини, оброблені бахромою та вишивкою, йшли на фіранки та покривала.
Шовкові штори – традиційний предмет інтер’єру у Стародавньому Китаї та Стародавній Індії. У Західній Європі віддавали перевагу шерсті, в Америці – бавовні, на Русі – льону.
- У Стародавньому Єгипті зародилася система драпірування тканин у горизонтальні або поздовжні складки – прообраз сучасних жалюзі.
- У середньовічних замках, холодних та масивних, для захисту від протягів завішували панорамні вікна щільними тканинами. Фіранки використовувалися і для покриття стін та створення т.зв. “фальшивих” вікон.
Відоме натхнення перед вибором фіранок можна взяти на полотнах знаменитих художників. Майже всі придворні художники воліли зображати своїх натур в домашньому, тобто пишному і химерному, інтер’єрі, з фіранками на задньому фоні.
Рафаель Санті та Дієго Веласкес, Костянтин Маковський та Василь Перов – основні постаті.
