Буржуйка своїми руками: покрокова інструкція з кресленнями та схемами, як зробити найефективнішу піч з металу та цегли.

Буржуйка своїми руками: варіанти виготовлення ефективної печі тривалого горіння для дому, дачі та гаража, 100 фото

Для допоміжних приміщень, сараїв, будівель та гаражів, куди немає можливості провести якісне опалення, можна зробити саморобну буржуйку. Пекти подібного типу дозволяє швидко прогріти кімнату невеликих розмірів.

Тривалість утримання тепла в приміщенні залежить від товщини заліза, що використовується, і від конструкції опалювальної установки.

Переваги та недоліки печі-буржуйки

Для підсобних приміщень, сторожок та інших нежитлових будівель буржуйка незамінна.

Подібна конструкція має як переваги, так і певні недоліки:

Серед безперечних переваг варто відзначити універсальність застосування печі подібного типу. Для опалення приміщення може використовуватися практично будь-який вид палива: дрова, тріска, вугілля, брикети, тирса, торф.
Будь-яка буржуйка має досить простий пристрій, що дозволяє зробити піч своїми руками.
Для самостійної роботи можуть використовуватись різні підручні матеріали. Зовсім не обов’язково купувати нове листове залізо. Універсальну буржуйку можна виготовити зі старого балона, металевої бочки, корпусу пральної машинки та багатьох інших предметів у побуті.
Як правило, всі саморобні печі мають компактні розміри і невелику вагу, що дозволяє переміщувати конструкцію на дачу або сад, або, наприклад, брати її з собою в похід.
Для подібної мобільної установки не потрібна попередня підготовка фундаменту або будівництво димоходу, що суттєво полегшує завдання майстру.

Серед недоліків слід відзначити відсутність якісного зольника, що супроводжується періодичним випаданням тліючого вугілля з топки.

З цієї причини, власникові завжди необхідно дотримуватися суворих правил безпеки при використанні печі. Крім того, робота саморобних печей супроводжується великою витратою палива.

Пристрій печі-буржуйки

Для початку самостійної роботи майстру необхідно ознайомитися з найпростішим пристроєм печі буржуйки:

Обов’язковою комплектуючою є корпус. Корпус виконується з металу (чавун або сталь) із досить товстими стінками.
Всередині корпусу знаходиться топка.
Для ефективної роботи та простоти догляду за конструкцією в нижній частині корпусу краще облаштувати зольник. На бічній поверхні печі знаходяться дві дверцята, одна з яких веде в топку, друга в зольник.
Обов’язковим елементом є варильний отвір, через який подається свіже повітря в топку.
Захистний екран або кожух з одного боку запобігає контакту людини з розпеченою поверхнею, а з іншого боку, забезпечує більш тривале збереження тепла. При подібному підході до будівництва кожух утримує тепло, що накопичилося всередині, уповільнюючи процес остигання приміщення.

Для конструкцій різного типу передбачені опорні ніжки та димова труба. Форма буржуйки зазвичай нагадує прямокутник. Проте для печей зі старої бочки початкова форма не змінюється.

Підготовка матеріалів для роботи

Стара металева бочка або газовий балон далеко не завжди є під рукою. З цієї причини найчастіше саморобні печі виготовляють із листового заліза.

Для роботи потрібно підготувати наступний набір:

Листовий метал, кількість якого залежить від вибраних розмірів конструкції.
Креслення або схема, які можна знайти у вільному доступі.
Сталеві куточки, товщина яких становить 5 мм.
Для димової труби знадобиться металева труба діаметром до 18 см.

Для з’єднання деталей у єдину конструкцію необхідний зварювальний апарат. Для різання металу краще використовувати болгарку та комплект відповідних дисків.

Складання печі буржуйки (покрокова інструкція)

Класичний корпус буржуйки має вигляд прямокутника. Така форма найбільш оптимальна і зручна для самостійного складання.

Безпосередньо перед роботою майстру необхідно підготувати сталеві листи, кількість яких становить 6 штук.

П’ять частин є основними (дно, дах, задня та дві бічні стінки). У передню стінку врізаються двері топки і, якщо передбачена дана деталь, дверцята зольника.

Детальна інструкція зі збирання печі:

Насамперед працюють з дном та бічними стінками.
Для цього по черзі приварюють стінки до основи. Стінки повинні розташовуватися у вертикальній площині, що регулярно перевіряється за допомогою рівня.
Щоб не порушувати якість складання, слід попередньо зробити 2-3 зварювальні точки. Лише після перевірки рівня розташування стін можна остаточно фіксувати деталі.
Наступним етапом приварюється задня стінка корпусу.
Простір внутрішнього коробу ділять на три відсіки, кожен з яких виконуватиме певну функцію.
Топ печі та відсік для зольника ділять за допомогою колосникових грат. Для виготовлення подібної решітки використовується звичайна решітка, з бокових контурів якої приварюються металеві куточки. Кути повинні розташовуватися на висоті 15 см. Щоб грати міцно фіксувалися всередині короба, на кінцях додатково приварюють смужки зі сталі, ширина яких досягає 3 см.
Найбільш оптимальною відстанню між суміжними пластинами решітки має становити 4-5 см.
Готову решітку просто встановлюють у металевий корпус.Не слід остаточно приварювати сталеві смужки до внутрішніх кутів короба, оскільки грати іноді необхідно знімати для чищення.
Наступним етапом по верхньому контурі короба приварюють два прути, на яких встановлюється відбивач. Цю деталь можна зробити знімною, що зумовлено особливостями використання печі.
Перед відбивачем роблять отвір, призначений для відведення диму з топки. До країв отвору приварюють трубу із товстими стінками.

В останню чергу монтується кришка та передня стінка. На передній панелі корпусу попередньо вирізають отвори під кришки топки та зольника, а потім приварюють поворотну фурнітуру і самі дверцята. Розмір дверцят не має особливого значення, головне, щоб рознімання було зручне для закладки дров та інших видів палива.